Світовит Пашник,
Волхв РПК
Карина (Каринь,
Карна) – Богиня кари, скорботи.
У Велесовій
Книзі загадується поруч з Жалею і Горинею: "І се Жаля жалює над ворогами, і
Горинь горює о смерті їхній, яко од руки Божеської се вергнуті. Се Каринь
плачеться о мертвих тих, яко стали на тропу Божеську і замерли. І поля ті
повнені суть мертвими кістками і главами усіченими, й уди од тілес урізані
се валялися на траві. І сморід іде од полів тих, і ворони летять до них,
мертві очі довбати і їсти мужеські м'яси, многі понищені". [1, ВК,25]; "Бранися,
Земле Руська, і борони себе, і тоб інша не була на тому корчі, а тоб то
ворогами не була се охомитана і до воза проваджена, аби тягла той, до куди
хоче чужа влада, а ніби то ти хочеш іти сама. Жаля велика з Кариною тому,
хто не дорозуміє словеса ті, і грім єму небесний, аби повергся додолу і не
востав вище." [1, ВК,8]; "Кара його буде тяжка і рід його ізвержений, і Жаля
не оплачеть його, ім'я його забудеться." [1, ВК,32].
Ім'я Карина
близьке до слів "кара", "карати", до птаха смерті "крука". Також до темного
кольору коричневого та чорного (тюр. kara "чорний"), що може пов'язуватися з
темною 'корою' дерев. Тобто маємо Богиню, від якої потерпають люди, і вона
протиставляється радості: "Се ладиться [*відпочиває] Каринь, се радується і
Дід наш Дажбо, веселився з того горденства, яко одержали отці наші множество
комоней борзих і добра многа". [1. ВК,32].
Разом із Жалею
ще згадується у "Слові о полку Ігоревім": "За ним кликнули Карна і Жля,
поскакали по Руській землі, смагу людям несучи в полум'яному розі". [4]. Це
нагадує принесення небесного вогню на землю з Велесової Книги: "І та
Сва-Птиця речить, яко Огень-Смарь понесла до нас і Гелу поручила, да тоє
горіння було, і Богам купалити, і Даждю даждіти." [1, ВК, 36а].
Аналогічне ім'я
має давньоримська Богиня Карна (лат. Carna) – покровителька органів
людського тіла. Макробій (V століття) каже, що ім'я Карна походить від caro,
carnis, "плоть, м'ясо, їжа", і що вона була берегинею серця і життєво
важливих частин тіла людини. Силу відвертати вампірські напади, яку Овідій
приписує об'єднаній Кардеї-Карні, ймовірно, належали Карні, тоді як чари,
закріплені на одвірках, справедливо належать Кардеї.
Свято на честь
Карни називається Карнарії (лат. Karnaria), під час якого в жертву їй
приносили бобову кашу, а могили рідних прикрашали квітами. [3, 152].
Також сюди слід
віднести Карнавал (Від лат. carne – м'ясо і лат. vale – прощавай. Це є
народною етимологією, яку можемо поставити під сумнів) – народні гуляння, що
відбуваються у католицьких країнах у вівторок за сорок днів до Великодня
напередодні початку Великого посту.
Василь
Скуратівський запитує: "Чи не споріднене це ім'я зі словами карати, себто
вчиняти лихо, картати (дорікати за вчинене), карник та карний – той, що
вчинив злочин проти життя та майна?" І підсумовує: "Карна – ознака,
покарання за провину, своєрідна спокута." [2,94].
З цього робимо
висновок, що Карина-Кара швидше виконує судочинство і має урівноважувати
Божий Закон. У Велесовій Книзі священна птаха Перуниця Матир-Сва (Слава)
маючи два крила, як Зоря, може провіщати і перемогу (сходження Сонця), так і
загибель (заходження Сонця): "Матир-Слава сяє до облаків, як Сунь, і віщує
нам побіди і загибель." [1, ВК,7є]. Матир-Сва цілком відповідає означенню
Богині Права (на зразок Феміди), бо вона є Перуницею і вершить закон битви,
який, як винагороджує, так і карає. Тому може припустити, що Карина (Кара) і
уособлює Богиню Прави, Горинь – Яву, Жаля – Наву.
Малюнок
Сонцеслава (Віктора) Крижанівського
Література:
1. Велесова Книга / переклад, коментарі
С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7530 (2022). – 192 с.
2. Скуратівський В.Т. Русалії. – К.:
Довіра, 1996. – 734 с.
3. Словник античної мітології / Упоряд.
Козовик І.Я., Пономарів О.Д. – Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. –
312с.
4. Яценко Б. "Слово о полку Ігоревім" та
його доба. – К., 2000.–
https://www.svit.in.ua/kny/slovo/slovo_yatsenko.pdf
24 жовтня 2022 р.
Стаття входить до збірника:
Пашник С.Д. Рідні Боги. – Запоріжжя: Руське Православне Коло.
http://www.svit.in.ua
