До розділу 

 

 

Руське Православне Коло

 

 

Білобог і Чорнобог

Світовит Пашник,

Волхв РПК

 

 

 

Поєднаємо розповідь про Білобога і Чорнобога в одній статті, бо вони діють переважно у парі, змінюючи один одного у просторі і вічності.

Письменник Сергій Плачинда у "Словнику давньоукраїнської мітології" подає легенду про Білобога і Чорнобога:

"І поринув у свою глибоку думу Сокіл-Род.

І довго-довго думу думав. І зніс він два яйця: біле і Чорне. Впали вони в озеро Живої Води, і вродилися з них Білий Лебідь і Чорний Лебідь. Попливли вони назустріч один одному і стали люто битися.

Тоді з вершини Дуба-Стародуба сказав їм Сокіл: "Зупиніться!"

І лебеді перестали битися.

І сказав Сокіл: "Я даю вам Слово і Розум. Вийдіть з води і станьте обабіч мого Дуба".

Вийшли лебеді з води й одразу перетворилися в людиноподібних велетнів. Тільки в одного шкіра була біла, волосся – русяве, очі – блакитні, а в другого все було чорне – і шкіра, і волосся, і очі.

І сказав Сокіл їм: "Зірвіть з дерева по яблуку і з'їжте їх".

З'їли велетні по молодильному яблуку і відчули в собі силу неймовірну.

І сказав їм Сокіл: "Тепер ви невмирущі боги".

І вклонилися йому велетні.

І сказав Сокіл білошкірому: "Ти є Білобог. Володар Світла й білого Світу та всього, що створиш у ньому".

І сказав Сокіл .чорношкірому: "Ти є Чорнобог. Володар ночі і пітьми та всього, що створиш у ній".

І сказав він обом: "Ви є Добро і Зло. Краса і Погань. І ви будете вічно. Бо ви є Життя. І ті, що прийдуть, не зазнають Добра без Зла і Краси – тож не знатимуть, що таке життя і навіщо жити в ньому". [6, 55].

Білобог – Бог денного світла, добра, щастя. Чорнобог – Бог темряви, ночі, зими, холоду, але водночас таємничості, ворожіння, марення, сну.

 

Білобог вічно бореться з Чорнобогом, вони почергово перемагають один одного і на землі від того змінюється день (літо) на ніч (зиму), і навпаки. У цій боротьбі (взаємодії) твориться життя: "А обаполи його Білобог і Чорнобог се перуться. І ті Ісварог держать, аби цьому Світу не бути поверженому." [2, ВК,11а].

Тому поняття добра і зла є умовним – ні Білобог, ні Чорнобог один без одного не існують, бо обидва знаходяться у володінні Сварога, який і править Світом. Ми після денної праці лягаємо спати вночі, а зранку знову пробуджуємося, як і наше Сонце, що обертається між Білобогом і Чорнобогом. Тому шанувати маємо обох Богів, але іноді свої негаразди приписують Чорнобогу, а щось гарне Білобогу: "Ні єсь бо іноді, якож який не удерже свого єсть єства, зараз і рече безумне – себоть є від Чорнобога, а інший, коли має радогощ, – є від Білобога." [2, ВК,22].

Зустрічаються вірування, коли Білобога наділяють добром, а Чорнобога злом. Так у Гельмольда в "Хроніці слов'ян" XII ст. зазначено: "Слов'яни мають дивний забобон: під час учт та пиятик вони пускають колом жертовну чашу, в ім'я Бога добра і зла складаючи до неї слова, однак не посвяти, а прокляття. Вони вірять, що добра доля перебуває у владі доброго Бога, а зла – у руках злого. Тому своєю мовою вони називають цього злого Бога Дияволом, або Чорнобогом, тобто Чорним Богом." [3, 152].

Народного свята ушанування Білобога, як і Чорнобога не збереглося, тому існує кілька версії, коли треба ушановувати цих Богів. Ми пропонуємо схематичну уяву Всесвіту у вигляді восьмикутної зірки або човна, що обернений носом на схід, як і переважна більшість наших храмів. Образ Білобога має розташовуватися в правому куті (чи правому борту човна), який відповідає півдню, середині дня та літа. У календарній системі – це 15 липня. На середину літа випадає 21 день після свята Купала. [5, 158].

Аналогічно свято Чорнобога припадає на середину зими 15 січня і відповідає Отданню (Чаклунському дню). Це лівий кут зірки або лівий борт човна, який відповідає півночі, середині ночі та зими. Середина зими – це 21 день після свята Різдва Коляди. [5, 72].

Вважалося, що в день Отдання слід бути обережним, щоб чаклунки, які можуть "давати даннє", не наслали на людину біду чи хворобу. З огляду на це, люди виробили чимало ритуалів, щоб повертати назад даннє та відвертати погані наслання за допомогою молитов і замовлянь. Вірогідно, до таких захисних дій слід віднести й те, що в цей день після вечері залишали горщик із кашею на припічку для домовика. [1, 37-38; 7, 44].

Щогла човна відповідає Світовому дереву, що стоїть у центрі зірки і світ з його світлом і темрявою обертається навколо нього. Храм – це теж своєрідний човен, тому його відгалуження на північ і південь символізують відповідно Чорнобога і Білобога.

 

 

Також зазначимо, що Чорнобог – він же Кощій, Велес, Вій, Кас'ян, Чорт, Сатана (пор. сутінки) – різні імена, різних рівнів Наві – зв'язаний із зародженням нового життя. Арабський мандрівник Аль-Масуді дає опис святилища Чорного Бога (Х ст.): "І [є у них] будинок, який створив один з їхніх царів на Чорній горі, яку оточують дивовижні води, що відзначаються різними кольорами та смаками, усі дуже корисні. І у них в ньому є величезний ідол в образі Сатурна, зроблений у вигляді діда з патерицею в руці, якою він рушить кості мертвих з могил. Під правою його ногою є зображення чогось на взірець комашні, а під другою [його ногою] вороночорні зображення граків та інших [птахів – ?] і дивовижні зображення чогось подібного до абісінців та негрів." [8, 34]. Це зображення можна пояснити так: ворони – чорнота в небі, мурахи – чорнота під землею, абісінці та негри – чорнота на землі. Таким чином, Чорнобог керує чорнотою у всьому просторі. Чорний колір у більшості народів – це колір землі, символ належності до підземного світу мертвих. Ворон – живиться падлом, завжди пов'язаний зі смертю, старістю, мудрістю. Мураха – пов'язується з марою, мором, мороком. [4, 66].

 

 

Існував кельтський Бог природи і достатку Кернунн (гальск.-лат. Cernunnos, що традиційно перекладається як "Рогатий Бог"), зустрічається також написання "Цернунн". Порівняємо у Велесовій Книзі варіанти написання імені Чорнобога – Црнъбг (д.11а), Црнобъзє (д.22). [2, ВК].

Відомо понад півсотні зображень римської пори, так чи інакше їх пов'язують з Кернунном. Велика їх частина походить з північного сходу Франції. Найбільш характерними рисами його іконографії були: "буддійська поза" зі схрещеними ногами, оленячі роги, змія і гривна. Нерідко зображувався з якимись тваринами. (За Вікіпедією). Це нам нагадує чорнобожича Велеса, опікуна тварин.

 

 

Котел із Гундеструпа, І ст. до н.е.

 

Література:

1. Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу: Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов / А. Н. Афанасьев. – М. : Современный писатель, 1995. – Т. 2.

2. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7529 (2021). – 192 с.

3. Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Пер. з польськ. – К.: Кліо, 2015. – 416 с.

4. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7529 (2021). – 72 с.

5. Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7529 (2021). – 184 с.

6. Плачинда С.П. Словник давньоукраїнської міфології. – К.: Український письменник, 1993. – 64 с.

7. Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: Вид-во УСГА, 1994. – 240 с.

8. Слов'янські вірування. Писемні джерела до вивчення курсу "Релігієзнавство" для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання / Укладач В. О. Артюх. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009. – 130 с.

 

24.03.2021

 

Стаття входить до збірника:

Пашник С.Д. Рідні Боги. – Запоріжжя: Руське Православне Коло.

 

http://www.svit.in.ua

До розділу