Світовит Пашник,
Волхв РПК
Поєднаємо розповідь про Білобога і Чорнобога в одній статті,
бо вони діють переважно у парі, змінюючи один одного у просторі і вічності.
Письменник Сергій Плачинда у "Словнику давньоукраїнської
мітології" подає легенду про Білобога і Чорнобога:
"І поринув у свою глибоку думу Сокіл-Род.
І довго-довго думу думав. І зніс він два яйця: біле і Чорне.
Впали вони в озеро Живої Води, і вродилися з них Білий Лебідь і Чорний
Лебідь. Попливли вони назустріч один одному і стали люто битися.
Тоді з вершини Дуба-Стародуба сказав їм Сокіл: "Зупиніться!"
І лебеді перестали битися.
І сказав Сокіл: "Я даю вам Слово і Розум. Вийдіть з води і
станьте обабіч мого Дуба".
Вийшли лебеді з води й одразу перетворилися в людиноподібних
велетнів. Тільки в одного шкіра була біла, волосся – русяве, очі – блакитні,
а в другого все було чорне – і шкіра, і волосся, і очі.
І сказав Сокіл їм: "Зірвіть з дерева по яблуку і з'їжте їх".
З'їли велетні по молодильному яблуку і відчули в собі силу
неймовірну.
І сказав їм Сокіл: "Тепер ви невмирущі боги".
І вклонилися йому велетні.
І сказав Сокіл білошкірому: "Ти є Білобог. Володар Світла й
білого Світу та всього, що створиш у ньому".
І сказав Сокіл .чорношкірому: "Ти є Чорнобог. Володар ночі і
пітьми та всього, що створиш у ній".
І сказав він обом: "Ви є Добро і Зло. Краса і Погань. І ви
будете вічно. Бо ви є Життя. І ті, що прийдуть, не зазнають Добра без Зла і
Краси – тож не знатимуть, що таке життя і навіщо жити в ньому". [6, 55].
Білобог – Бог денного світла, добра, щастя. Чорнобог – Бог
темряви, ночі, зими, холоду, але водночас таємничості, ворожіння, марення,
сну.
Білобог вічно
бореться з Чорнобогом, вони почергово перемагають один одного і на землі від
того змінюється день (літо) на ніч (зиму), і навпаки. У цій боротьбі
(взаємодії) твориться життя: "А обаполи його Білобог і Чорнобог се перуться.
І ті Ісварог держать, аби цьому Світу не бути поверженому." [2, ВК,11а].
Тому поняття
добра і зла є умовним – ні Білобог, ні Чорнобог один без одного не існують,
бо обидва знаходяться у володінні Сварога, який і править Світом. Ми після
денної праці лягаємо спати вночі, а зранку знову пробуджуємося, як і наше
Сонце, що обертається між Білобогом і Чорнобогом. Тому шанувати маємо обох
Богів, але іноді свої негаразди приписують Чорнобогу, а щось гарне Білобогу:
"Ні єсь бо іноді, якож який не удерже свого єсть єства, зараз і рече безумне
– себоть є від Чорнобога, а інший, коли має радогощ, – є від Білобога." [2,
ВК,22].
Зустрічаються
вірування, коли Білобога наділяють добром, а Чорнобога злом. Так у
Гельмольда в "Хроніці слов'ян" XII ст. зазначено: "Слов'яни мають дивний
забобон: під час учт та пиятик вони пускають колом жертовну чашу, в ім'я
Бога добра і зла складаючи до неї слова, однак не посвяти, а прокляття. Вони
вірять, що добра доля перебуває у владі доброго Бога, а зла – у руках злого.
Тому своєю мовою вони називають цього злого Бога Дияволом, або Чорнобогом,
тобто Чорним Богом." [3, 152].
Народного свята
ушанування Білобога, як і Чорнобога не збереглося, тому існує кілька версії,
коли треба ушановувати цих Богів. Ми пропонуємо схематичну уяву Всесвіту у
вигляді восьмикутної зірки або човна, що обернений носом на схід, як і
переважна більшість наших храмів. Образ Білобога має розташовуватися в
правому куті (чи правому борту човна), який відповідає півдню, середині дня
та літа. У календарній системі – це 15 липня. На середину літа випадає 21
день після свята Купала. [5, 158].
Аналогічно
свято Чорнобога припадає на середину зими 15 січня і відповідає Отданню
(Чаклунському дню). Це лівий кут зірки або лівий борт човна, який відповідає
півночі, середині ночі та зими. Середина зими – це 21 день після свята
Різдва Коляди. [5, 72].
Вважалося, що в
день Отдання слід бути обережним, щоб чаклунки, які можуть "давати даннє",
не наслали на людину біду чи хворобу. З огляду на це, люди виробили чимало
ритуалів, щоб повертати назад даннє та відвертати погані наслання за
допомогою молитов і замовлянь. Вірогідно, до таких захисних дій слід
віднести й те, що в цей день після вечері залишали горщик із кашею на
припічку для домовика. [1, 37-38; 7, 44].
Щогла човна
відповідає Світовому дереву, що стоїть у центрі зірки і світ з його світлом
і темрявою обертається навколо нього. Храм – це теж своєрідний човен, тому
його відгалуження на північ і південь символізують відповідно Чорнобога і
Білобога.
Також
зазначимо, що Чорнобог – він же Кощій, Велес, Вій, Кас'ян, Чорт, Сатана
(пор. сутінки) – різні імена, різних рівнів Наві – зв'язаний із зародженням
нового життя. Арабський мандрівник Аль-Масуді дає опис святилища Чорного
Бога (Х ст.): "І [є у них] будинок, який створив один з їхніх царів на
Чорній горі, яку оточують дивовижні води, що відзначаються різними кольорами
та смаками, усі дуже корисні. І у них в ньому є величезний ідол в образі
Сатурна, зроблений у вигляді діда з патерицею в руці, якою він рушить кості
мертвих з могил. Під правою його ногою є зображення чогось на взірець
комашні, а під другою [його ногою] вороночорні зображення граків та інших
[птахів – ?] і дивовижні зображення чогось подібного до абісінців та
негрів." [8, 34]. Це зображення можна пояснити так: ворони – чорнота в небі,
мурахи – чорнота під землею, абісінці та негри – чорнота на землі. Таким
чином, Чорнобог керує чорнотою у всьому просторі. Чорний колір у більшості
народів – це колір землі, символ належності до підземного світу мертвих.
Ворон – живиться падлом, завжди пов'язаний зі смертю, старістю, мудрістю.
Мураха – пов'язується з марою, мором, мороком. [4, 66].
Існував
кельтський Бог природи і достатку Кернунн (гальск.-лат. Cernunnos, що традиційно перекладається
як "Рогатий Бог"), зустрічається також написання "Цернунн". Порівняємо у
Велесовій Книзі варіанти написання імені Чорнобога – Црнъбг (д.11а),
Црнобъзє (д.22). [2, ВК].
Відомо понад
півсотні зображень римської пори, так чи інакше їх пов'язують з Кернунном.
Велика їх частина походить з північного сходу Франції. Найбільш характерними
рисами його іконографії були: "буддійська поза" зі схрещеними ногами,
оленячі роги, змія і гривна. Нерідко зображувався з якимись тваринами. (За
Вікіпедією). Це нам нагадує чорнобожича Велеса, опікуна тварин.
Котел із
Гундеструпа, І ст. до н.е.
Література:
1. Афанасьев
А.Н. Поэтические воззрения славян на природу: Опыт сравнительного изучения
славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других
родственных народов / А. Н. Афанасьев. – М. : Современный писатель, 1995. –
Т. 2.
2.
Велесова Книга
/ Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло,
7529 (2021). – 192 с.
3.
Ґейштор
А. Слов'янська міфологія / Пер. з польськ. – К.: Кліо, 2015. – 416 с.
4.
Пашник С.Д.
Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: Руське
Православне Коло, 7529 (2021). – 72 с.
5.
Пашник С.Д.
Руський Православний Календар. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7529
(2021). – 184 с.
6.
Плачинда С.П.
Словник давньоукраїнської міфології. – К.: Український письменник, 1993. –
64 с.
7.
Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: Вид-во УСГА, 1994. – 240 с.
8.
Слов'янські вірування. Писемні джерела до вивчення курсу "Релігієзнавство"
для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання / Укладач В. О.
Артюх. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009. – 130 с.
24.03.2021
Стаття входить до збірника:
Пашник С.Д. Рідні Боги. – Запоріжжя: Руське Православне Коло.
http://www.svit.in.ua
