Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності через webmoney: U281510035353 (гривні), Z380075034615 (долари), R209679288409 (рублі), E148105668026 (євро)
| Попередня тема :: Наступна тема |
| Автор |
Повідомлення |
VOGNEJAR
З нами з: 01.10.07
Повідомлень: 1111
|
 Написане: понеділок січня 11, 2010 22:26 Тема повідомлення: Міф про походження скіфів (Геродота) |
 |
|
| Цитата: | По рассказам скифов, народ их — моложе всех. А произошёл он таким образом. Первым жителем этой ещё необитаемой тогда страны был человек по имени Таргитай. Родителями этого Таргитая, как говорят скифы, были Зевс и дочь реки Борисфена (я этому, конечно, не верю, несмотря на их утверждения). Такого рода был Таргитай, а у него было трое сыновей: Липоксай, Арпоксай и самый младший — Колаксай. В их царствование на Скифскую землю с неба упали золотые предметы: плуг, ярмо, секира и чаша.
Первым увидел эти вещи старший брат. Едва он подошёл, чтобы поднять их, как золото запылало. Тогда он отступил, и приблизился второй брат, и опять золото было объято пламенем. Так жар пылающего золота отогнал обоих братьев, но, когда подошёл третий, младший, брат, пламя погасло, и он отнес золото к себе в дом. Поэтому старшие братья согласились отдать царство младшему.
Так вот, от Липоксаиса, как говорят, произошло скифское племя, называемое авхатами, от среднего брата — племя катиаров и траспиев, а от младшего из братьев — царя — племя паралатов. Все племена вместе называются сколотами, то есть царскими. Эллины же зовут их скифами
— Геродот. История. IV.5 — 6
|
З приводу цього, я почав шукати аналогії в слов'янських пантеонах.
| Цитата: | В. И. Абаев в своей книге 1949 года предложил этимологии имён Колаксай как соответствия *Hvar-xsaya («владыка солнца») и Арпоксай (от корня arp-, отраженного в осетинском arf «глубокий») [11], Э. А. Грантовский в статье 1960 года [12] дополнил её, интерпретируя Липоксай от слова *ripa («гора», сопоставляя с названием Рипейских гор), что было принято Абаевым. Эти этимологии с тех пор являются наиболее популярными в науке, хотя и предпринимались попытки оспорить их. Таким образом, здесь видна связь с трехчленным разделением мира [13]:
Липоксай — Гора-Царь;
Арпоксай — Река-Царь (Глубь-Царь);
Колаксай — Солнце-Царь.
|
Виходячи з цього, "Колаксай — Солнце-Царь.", я одразу пригадав | Цитата: | | "начаша чл?вци дань давати цр?мъ [u]Слн?це цр?ь[/u] сн?ъ Свароговъ . еже есть Дажьбъ?" |
До того ж, я вивів власне розуміння Колоксая скіфів:
Від "Коло-" - це коло, тобто Сонце,
"-ксай", може походити від "цезар", що також іноді у слов'ян мало звучання "кесар".
Отож маємо, Колаксай - Дажбог Сварожич. Відповідно Таргітай стає Сварогом.
Другим з відомих достовірно сварожичів є Сварожич-Радегост(лат.* «Zuarasici», «Zuarasiz», «Radegast», «Radigast»,«Redegast», «Redegost», «Riedigost»), але до кого його можна співставити, залишається невідомим.
Зевс і донька Борисфена, також є невідомими. Хоча, я чув про інші версії цього міфу, що також існували, але не знайшов. Можливо вони б доповнили.
Також, розглядали цей міф, як і історію про Кия, Щека і Хорива.
До Зевса можна приписати Перуна, як цілком тотожнього бога.
Хочу відмітити, що слово "ліпа" є у всіх слов'янських мовах. Також. може значити не тільки дерево, але й "ліпше", "ляпота", тобто "добре". зазначу, що цей корень є в слов'янських іменах 14-17 ст., у формі "Липка", "Липята", "Lipa"
"Арпоксай", можливо походить від "(к)арпи" - назви племен або їх родоначальника Карпа.
Можливо, дво корінне від "Яр" (таке ім'я було у слов'ян достовірно). Яке, можливо "Яр-по", де "по", є перехідним, замість просто "о". Можливо, значення було таке "Яр(,тобто активний, молодий, агресивний) по ксай (, тобто "владі", якщо модно вивести від "кшай", від якого походить "кшатрій" і укр. "кош")".
Можливо вивести анологію, яка доволі фантастично виглядала б:
Липоксай — кошовий Ляпота;
Арпоксай — кошовий Карп;
Колаксай — кошовий Колєда.
 Ну, це ніби жартую 
_________________
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐
"Блага думка - благе слово - блага дія"
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 |
|
| Догори |
|
 |
Світовит
Site Admin
З нами з: 28.09.07
Повідомлень: 2963
|
| Написане: вівторок січня 12, 2010 0:30 Тема повідомлення: |
|
|
OGNEJAR
Іноді у ваших жартах можна проглянути істину. Правильно підмітив про "ліпо". Можливо треба ототожнювати з Місяцем. Наприклад, Хорса Силенко порівняв із словом "хорош", а воно в своєму значенні близьке до "ліпо". Карп - священна риба, що ототожнюється з рікою, глибиною і вмістилищем скарбів. Колоксая, як сонце-царя, можна ототожнити з Колядою. Для роздумів пропоную як варіант імені Олексій, що на мою думку близьке до Олег і означає "оленя", що є символом осіннього Сонця.
_________________
svit.in.ua |
|
| Догори |
|
|
VOGNEJAR
З нами з: 01.10.07
Повідомлень: 1111
|
| Написане: вівторок січня 12, 2010 11:40 Тема повідомлення: |
|
|
Світовит
Ось, щє з того ж міфу, про Колоксая:
| Цитата: | Так рассказывают скифы о происхождении своего народа. Они думают, впрочем, что со времен первого царя Таргитая до вторжения в их землю Дария прошло как раз только 1000 лет[7]. Упомянутые священные золотые предметы скифские цари тщательно охраняли и с благоговением почитали их, принося ежегодно богатые жертвы. Если кто‑нибудь на празднике заснет под открытым небом с этим священным золотом, то, по мнению скифов, не проживет и года. Поэтому скифы дают ему столько земли, сколько он может за день объехать на коне[8]. Так как земли у них было много, то Колаксаис разделил ее, по рассказам скифов, на три царства между своими тремя сыновьями. Самым большим он сделал то царство, где хранилось золото. В области, лежащей еще дальше к северу от земли скифов, как передают, нельзя ничего видеть и туда невозможно проникнуть из‑за летающих перьев. И действительно, земля и воздух там полны перьев, а это‑то и мешает зрению[9].
|
Я знайшов щє доповнення, з паралельних текстів:
| Цитата: | Параллельные тексты:
Как считается, в парфении греческого поэта Алкмана из Сард сохранен фрагмент скифского эпоса: в строке «колаксаев конь за приз с ибенским спорит» упомянут именно царь Колаксай [2]. А. И. Иванчик сопоставляет это упоминание со сведениями о чудесных конях осетинского фольклора [3].
В поэме Валерия Флакка «Аргонавтика» фигурирует могучий герой, скифский царь Колакс [4]. Он назван сыном или потомком Юпитера (Зевса) и нимфы со змеями Оры [5]. Он сражает в бою нескольких врагов, но гибнет от руки Ясона [6].
Среди союзников Колакса упомянут Авх, «пришедший с единодушными тысячами, выставляя напоказ киммерийские богатства. У него издавна белые волосы — прирожденный знак; пожилой возраст уже образует простор на голове. Обвивая виски тройным узлом, он спускает со священной главы две повязки …». (традицию сохраняет ряд религий с древними корнями)[7]. Имя Авха ассоциируют с авхетами из рассказа Геродота. По Грантовскому, Авх принадлежит к жречеству, стало быть, авхаты - племя жрецов [8].
Среди народов за Яксартом Плиний [9] упоминает эвхатов и котиеров, безусловно тождественных авхатам и катиарам Геродота [10].
|
Етімологія:
| Цитата: | Колаксай единственный из трёх братьев сумел овладеть упавшими с неба золотыми воспламеняющимися предметами: плугом с ярмом, секирой и чашей, олицетворяющими три сословно-кастовые группы скифского общества (рядовых общинников, воинов и жрецов), вследствие чего стал первым скифским царём. Он разделил Скифию между тремя сыновьями на три царства, в крупнейшем из которых сохраняются почитаемые золотые реликвии.
Название паралатов этимологизируется легко — родственно иранскому «парадата» (титул царской династии) [14]. Другие названия не имеют достоверной этимологии.
|
Тут я не погоджуюсь із тим, що "параЛати", вдруг стають "параДати". До того ж, мова йде про плем'я або союз племен, а не про династію.
| Цитата: | Функции
Социальную интерпретацию мифа предложил А. Кристенсен в 1917 году, полагая, что авхаты, чей символ — плуг, земледельцы; катиары — воины-колесничие (символ — ярмо), траспии — верховые воины (символ — секира), а паралаты — цари (символ — чаша) [15]. Согласно Дюмезилю и Бенвенисту, которые внесли коррективы в схему, плуг с ярмом — сиволы общинников, то есть земледельцев и скотоводов, секира — военной аристократии, а чаша — жречества [16]. По Д. С. Раевскому, паралаты — воины, в том числе цари, авхаты — жрецы, катиары и траспии — земледельцы и скотоводы [17]. По мнению же Б. А. Рыбакова, идея о распределении предметов по частям противоречит прямому смыслу текста Геродота, согласно которому все предметы достались одному младшему сыну, а отход от буквального понимания племен у Геродота неправомерен [18].
|
Тут, я погоджуюсь з Рибаковим. Але, хочу відмітити, що "Сокира Перуна" - це достовірний символ-оберег, що носили в Київській Русі. Тому, можливо, це має якийсь зв'язок з Перуном.
| Цитата: | Племена
Локализации скифских племен весьма многочисленны, и консенсус исследователей отсутствует. По работам Б. А. Рыбакова, паралатов уместно размещать на Борисфене (Днепре), в области чернолесской культуры, а авхатов — согласно свидетельству Плиния Старшего: «От Тафр [Перекопа] по направлению внутрь материка живут Авхеты, во владениях которых берет начало Гипанис», — на Гипанисе (Южном Буге); таким образом, для катиаров и траспиев остаются земли ближе к Тирасу (Днестру) на Подолии — это восточноподольская и западноподольская археологические группы[19].
Б. А. Рыбаков конкретизировал связь имени Липоксая с конкретными «горами» — отрогами Авратынских гор, довольно круто обрывавшихся к степи; властитель катиаров и траспиев — Арпо-ксай («Царь водных глубин») — повелевал землею, по которой протекал Тирас, река с высокими скалистыми берегами. [20].
У каждого народа, вероятно, было по несколько крепостей. У траспиев городища в Григоровке, в Дарабани и в Поливановом Яру. У катиаров городища: Немировское, Севериновское и в Якушинцах. К авхатам условно Б. А. Рыбаков отнес городища Буда-Макеевское, знаменитое Пастырское и Шарповское (все три городища расположены на водоразделе Днепра и Буга). Это гнездо городищ отстоит от Тясминского на 40 км. Городища паралатов расположены как бы тремя гнездами: северное — близ Киева, среднее — между Днепром и Росью, а южное — на Тясмине. Все четыре перечисленных здесь сколотских племени, согласно Рыбакову, археологически хорошо объединены во всех отношениях в единую лесостепную земледельческую культуру [21].
|
Ну, тут все дуже натянуто написано. Насправді, племен було дуже багато. До того ж, серед них, є достовірно слов'янські, як тавроскіфи (, тобто Руси) та будіни (, які навчилися у греків будуванню, за що ймовірно так і прозвалися, бо славилися будівництвом).
Можна відмітити, щє декілька цікавих фактів.
- Назва персів на скіфській мові "хорсарі"
- Святослав Ігоревич називався вождем тавроскіфів (не плутати із таврами), але це пряме світчення про ототожнення скіфів і русів
- Сармати пізніше зайняли місцевість скіфів. Як говорить легенда, вони пішли від змішування скіфів та амазонок. Тож, у тій легенді, ймовірно є продовження легенди про Таргітая
Є щє дві версії походження скіфів, які описує Геродот:
| Цитата: | 8. Так сами скифы рассказывают о себе и о соседних с ними северных странах. Эллины же, что живут на Понте, передают иначе. Геракл, гоня быков Гериона, прибыл в эту тогда еще необитаемую страну (теперь ее занимают скифы). Герион же жил далеко от Понта, на острове в Океане у Гадир за Геракловыми Столпами (остров этот эллины зовут Эрифией). Океан, по утверждению эллинов, течет, начиная от восхода солнца, вокруг всей земли, но доказать этого они не могут. Оттуда‑то Геракл и прибыл в так называемую теперь страну скифов. Там его застали непогода и холод. Закутавшись в свиную шкуру, он заснул, а в это время его упряжные кони (он пустил их пастись) чудесным образом исчезли.
9. Пробудившись, Геракл исходил всю страну в поисках коней и, наконец, прибыл в землю по имени Гилея. Там в пещере он нашел некое существо смешанной природы – полудеву, полузмею. Верхняя часть туловища от ягодиц у нее была женской, а нижняя – змеиной. Увидев ее, Геракл с удивлением спросил, не видала ли она где‑нибудь его заблудившихся коней. В ответ женщина‑змея сказала, что кони у нее, но она не отдаст их, пока Геракл не вступит с ней в любовную связь. Тогда Геракл ради такой награды соединился с этой женщиной. Однако она медлила отдавать коней, желая как можно дольше удержать у себя Геракла, а он с удовольствием бы удалился с конями. Наконец женщина отдала коней со словами: “Коней этих, пришедших ко мне, я сохранила для тебя; ты отдал теперь за них выкуп. Ведь у меня трое сыновей от тебя. Скажи же, что мне с ними делать, когда они подрастут? Оставить ли их здесь (ведь я одна владею этой страной) или же отослать к тебе?”. Так она спрашивала. Геракл же ответил на это: “Когда увидишь, что сыновья возмужали, то лучше всего тебе поступить так: посмотри, кто из них сможет вот так натянуть мой лук и опоясаться этим поясом, как я тебе указываю, того оставь жить здесь. Того же, кто не выполнит моих указаний, отошли на чужбину. Если ты так поступишь, то и сама останешься довольна и выполнишь мое желание”.
10. С этими словами Геракл натянул один из своих луков (до тех пор ведь Геракл носил два лука). Затем, показав, как опоясываться, он передал лук и пояс (на конце застежки пояса висела золотая чаша) и уехал. Когда дети выросли, мать дала им имена. Одного назвала Агафирсом, другого Гелоном, а младшего Скифом. Затем, помня совет Геракла, она поступила, как велел Геракл. Двое сыновей – Агафирс и Гелон не могли справиться с задачей, и мать изгнала их из страны. Младшему же, Скифу, удалось выполнить задачу, и он остался в стране. От этого Скифа, сына Геракла, произошли все скифские цари. И в память о той золотой чаше еще и до сего дня скифы носят чаши на поясе (это только и сделала мать на благо Скифу). |
| Цитата: |
11. Существует еще и третье сказание (ему я сам больше всего доверяю). Оно гласит так. Кочевые племена скифов обитали в Азии. Когда массагеты вытеснили их оттуда военной силой, скифы перешли Аракс и прибыли в киммерийскую землю (страна, ныне населенная скифами, как говорят, издревле принадлежала киммерийцам)[10]. С приближением скифов киммерийцы стали держать совет, что им делать пред лицом многочисленного вражеского войска. И вот на совете мнения разделились. Хотя обе стороны упорно стояли на своем, но победило предложение царей. Народ был за отступление, полагая ненужным сражаться с таким множеством врагов. Цари же, напротив, считали необходимым упорно защищать родную землю от захватчиков. Итак, народ не внял совету царей, а цари не желали подчиниться народу. Народ решил покинуть родину и отдать захватчикам свою землю без боя; цари же, напротив, предпочли скорее лечь костьми в родной земле, чем спасаться бегством вместе с народом. Ведь царям было понятно, какое великое счастье они изведали в родной земле и какие беды ожидают изгнанников, лишенных родины. Приняв такое решение, киммерийцы разделились на две равные части и начали между собой борьбу. Всех павших в братоубийственной войне народ киммерийский похоронил у реки Тираса (могилу царей там можно видеть еще и поныне). После этого киммерийцы покинули свою землю, а пришедшие скифы завладели безлюдной страной.
12. И теперь еще в Скифской земле существуют киммерийские укрепления и киммерийские переправы; есть также и область по имени Киммерия и так называемый Киммерийский Боспор. Спасаясь бегством от скифов в Азию, киммерийцы, как известно, заняли полуостров там, где ныне эллинский город Синопа[11]. Известно также, что скифы в погоне за киммерийцами сбились с пути и вторглись в Мидийскую землю. Ведь киммерийцы постоянно двигались вдоль побережья Понта, скифы же во время преследования держались слева от Кавказа, пока не вторглись в землю мидян. Так вот, они повернули в глубь страны. Это последнее сказание передают одинаково как эллины, так и варвары.
13. Впрочем, Аристей, сын Каистробия из Проконнеса, в своей эпической поэме сообщает, как он, одержимый Фебом, прибыл к исседонам. По его рассказам, за исседонами обитают аримаспы – одноглазые люди; за аримаспами – стерегущие золото грифы, а еще выше за ними – гипербореи на границе с морем. Все эти народы, кроме гипербореев, постоянно воюют с соседями (причем первыми начали войну аримаспы). Аримаспы изгнали исседонов из их страны, затем исседоны вытеснили скифов, а киммерийцы, обитавшие у Южного моря[12], под напором скифов покинули свою родину. Таким образом, рассказ Аристея не сходен со сказаниями скифов об этих странах. |
http://www.vehi.net/istoriya/grecia/gerodot/04.html
Про скіфських богів:
| Цитата: | Что же до скифских обычаев, то они таковы. Скифы почитают только следующих богов. Прежде всего – Гестию, затем Зевса и Гею (Гея у них считается супругой Зевса); после них – Аполлона и Афродиту Небесную, Геракла и Ареса. Этих богов признают все скифы, а так называемые царские скифы приносят жертвы еще и Посейдону. На скифском языке Гестия называется Табити, Зевс (и, по‑моему, совершенно правильно) – Папей, Гея – Апи, Аполлон – Гойтосир, Афродита Небесная – Аргимпаса, Посейдон – Фагимасад. У скифов не в обычае воздвигать кумиры, алтари и храмы богам, кроме Ареса. Ему они строят такие сооружения.
60. Обряды жертвоприношений всем богам и на всех празднествах у них одинаковы и совершаются вот так: жертвенное животное ставят со связанными передними ногами. Приносящий жертву, стоя сзади, тянет за конец веревки и затем повергает жертву на землю. Во время падения животного жрец взывает к богу, которому приносит жертву. Затем он набрасывает петлю на шею животного и поворотом палки, всунутой в петлю, душит его. При этом огня не возжигают и не начинают посвящения или возлияния. После того как жертва задушена, обдирают шкуру и приступают к варке мяса.
|
Про Ареса:
| Цитата: | Аресу же совершают жертвоприношения следующим образом. В каждой скифской области по округам воздвигнуты такие святилища Аресу: горы хвороста нагромождены одна на другую на пространстве длиной и шириной почти в 3 стадии, в высоту же меньше. Наверху устроена четырехугольная площадка; три стороны ее отвесны, а с четвертой есть доступ. От непогоды сооружение постоянно оседает, и потому приходится ежегодно наваливать сюда по полтораста возов хвороста. На каждом таком холме водружен древний железный меч. Это и есть кумир Ареса. Этому‑то мечу ежегодно приносят в жертву коней и рогатый скот, и даже еще больше, чем прочим богам. Из каждой сотни пленников обрекают в жертву одного человека, но не тем способом, как скот, а по иному обряду. Головы пленников сначала окропляют вином, и жертвы закалываются над сосудом. Затем несут кровь на верх кучи хвороста и окропляют ею меч. Кровь они несут наверх, а внизу у святилища совершается такой обряд: у заколотых жертв отрубают правые плечи с руками и бросают их в воздух; затем, после заклания других животных, оканчивают обряд и удаляются. Рука же остается лежать там, где она упала, а труп жертвы лежит отдельно.
|
Цікаві факти:
| Цитата: | | Свиней они не приносят в жертву и вообще не хотят разводить этих животных в своей стране. |
| Цитата: | | Скифы, как и другие народы, также упорно избегают чужеземных обычаев, притом они сторонятся не только обычаев прочих народов, но особенно эллинских. |
| Цитата: | Печальная участь, однако, была суждена Скилу. А произошло это вот по какому поводу. Царь пожелал принять посвящение в таинства Диониса Вакха. И вот, когда предстояло приступить к таинствам, явилось великое знамение. Был у царя в городе борисфенитов большой роскошный дворец[57], обнесенный стеною (о нем я только что упомянул). Кругом стояли беломраморные сфинксы и грифоны. На этот‑то дворец бог обрушил свой перун, и он весь погиб в пламени. Тем не менее, Скил совершил обряд посвящения. Скифы осуждают эллинов за вакхические исступления. Ведь, по их словам, не может существовать божество, которое делает людей безумными. Когда царь, наконец, принял посвящение в таинства Вакха, какой‑то борисфенит, обращаясь к скифам, насмешливо заметил: “Вот вы, скифы, смеетесь над нами за то, что мы совершаем служение Вакху и нас охватывает в это время божественное исступление. А теперь и ваш царь охвачен этим богом: он не только свершает таинства Вакха, но и безумствует, как одержимый божеством. Если вы не верите, то идите за мной и я вам покажу это!”. Скифские главари последовали за борисфенитом. Он тайно провел их на городскую стену и посадил на башню. При виде Скила, проходившего мимо с толпой вакхантов в вакхическом исступлении, скифы пришли в страшное негодование. Спустившись с башни, они рассказали затем всему войску о виденном.
|
| Цитата: | | Что касается веры гетов в бессмертие, то она состоит вот в чем. По их мнению, они не умирают, но покойник отходит к богу Салмоксису (иные зовут его также Гебелейзисом). Каждые пять лет геты посылают к Салмоксису вестника, выбранного по жребию, с поручением передать богу все, в чем они нуждаются в данное время. Посылают же вестника они так. Выстроившись в ряд, одни держат наготове три метательных копья, другие же хватают вестника к Салмоксису за руки и за ноги и затем подбрасывают в воздух, так что он падает на копья. Если он умирает, пронзенный копьями, то это считается знаком божьей милости, если же нет, то обвиняют самого вестника. Его объявляют злодеем, а к богу отправляют затем другого человека. Тем не менее поручения ему дают еще при жизни. Эти же самые фракийские племена во время грозы, когда сверкает молния, пускают стрелы в небо и угрожают богу, так как вовсе не признают иного бога, кроме своего. |
| Цитата: | Будины – большое и многочисленное племя; у всех их светло‑голубые глаза и рыжие волосы. В их земле находится деревянный город под названием Гелон. Каждая сторона городской стены длиной в 30 стадий. Городская стена высокая и вся деревянная. Из дерева построены также дома и святилища[73]. Ибо там есть святилища эллинских богов со статуями, алтарями и храмовыми зданиями из дерева, сооруженными по эллинскому образцу. Каждые три года будины справляют празднество в честь Диониса и приходят в вакхическое исступление. Жители Гелона издревле были эллинами. После изгнания из торговых поселений они осели среди будинов. Говорят они частью на скифском языке, а частично на эллинском. Однако у будинов другой язык, чем у гелонов, образ жизни их также иной.
|
http://www.vehi.net/istoriya/grecia/gerodot/04.html
_________________
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐
"Блага думка - благе слово - блага дія"
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 |
|
| Догори |
|
|
Світовит
Site Admin
З нами з: 28.09.07
Повідомлень: 2963
|
|
| Догори |
|
|
VOGNEJAR
З нами з: 01.10.07
Повідомлень: 1111
|
| Написане: вівторок січня 12, 2010 23:38 Тема повідомлення: |
|
|
В продовження, щє додам джерело про міф:
| Цитата: | | Впоследствии, по скифским преданиям, появилась у них рожденная землей дева, у которой верхняя часть тела до пояса была женская, а нижняя — змеиная. Зевс, совокупившись с ней, произвел сына по имени Скифа, который, превзойдя славой всех своих предшественников, назвал народ по своему имени скифами. В числе потомков этого царя были два брата, отличавшиеся доблестью; один из них назывался Пал, а другой — Нап. (4) Когда они совершили славные подвиги и разделили между собой царство, по имени каждого из них назвались народы, один палами, а другой напами. Спустя несколько времени потомки этих царей, отличавшиеся мужеством и стратегическими талантами, подчинили себе обширную страну за рекой Танаисом до Фракии и, направив военные действия в другую сторону, распространили свое владычество до египетской реки Нила. (5) Поработив себе многие значительные племена, жившие между этими пределами, они распространили господство скифов с одной стороны до восточного океана9, с другой до Каспийского моря и Меотийского озера; ибо это племя широко разрослось и имело замечательных царей, по имени которых одни были названы саками, другие массагетами, некоторые аримаспами и подобно им многие другие. (6) Этими царями были переселены и многие другие покоренные племена, а самых важных выселений было два: одно из Ассирии в землю между Пафлагонией и Понтом, другое из Мидии, основавшееся у реки Танаиса; эти переселенцы назывались савроматами. (7) Эти последние много лет спустя, сделавшись сильнее, опустошили значительную часть Скифии и, поголовно истребляя побежденных, превратили большую часть страны в пустыню. |
http://www.ancientrome.ru/antlitr/diodoros/diod02-f.htm
Про Ареса:
| Цитата: | Приобретая все более и более доблести и славы, она постоянно делала набеги на соседние племена и, возгордившись вследствие удач, провозгласила себя дочерью Ареса, а мужчинам предоставила пряжу шерсти и домашние женские работы; затем она издала законы, которыми женщин вызывала на воинственные состязания, а мужчинам предоставила смирение и рабство. (3) У детей мужского пола они калечили ноги и руки, чтобы сделать их непригодными к военной службе, а у девочек выжигали правую грудь, чтобы в пору телесной зрелости она не выдавалась и не мешала им; по этой причине племя амазонок и получило это название. (4) Отличаясь вообще умом и военными талантами, царица построила большой город при устье реки Теомодонта, по имени Фемискиру, выстроила славный дворец и, во время походов обращая большое внимание на дисциплину, сначала покорила всех соседей до реки Танаиса. (5) Совершив эти подвиги, она, как говорят, геройски окончила свою жизнь, мужественно сражаясь в одной битве.
Дочь ее, унаследовавшая царство, в доблести подражала своей матери и в отдельных подвигах даже превзошла ее: девиц она с самого юного возраста приучала к охоте, каждый день обучала военному искусству (2) и установила пышные жертвоприношения Аресу и Артемиде, по прозванию Таврополе. Отправившись войною в страну за рекой Танаисом, она покорила все соседние племена вплоть до Фракии и, возвратившись домой с богатой добычей, построила великолепные храмы упомянутым богам и своим кротким управлением снискала себе величайшую любовь своих подданных. Затем она отправилась войной в другую страну, приобрела большую часть Азии и распространила свое владычество до Сирии. (3) После ее кончины родственницы, наследуя царскую власть, властвовали со славою и возвысили силу и славу племени амазонок. (…) |
http://www.ancientrome.ru/antlitr/diodoros/diod02-f.htm
Мої коментарі, стосовно "Пал" та "пали", "Нап" та "напи".
1. "Напатр" - назва села у києвській землі (- словник староукр. мови)
2. "напр" - назва "Дніпра" у ПВЛ, у деяких місцях. Тож, "напи", можуть значити "боресфенітів", тобто "дніпрян"
3. "Неа́поль Скі́фський (грец. Νεάπολις) — столиця скіфського царства в Криму в 3-2 ст. до Р. Х. (розквіт за царів Скілура й Палака у 2 ст. до Р. Х.).
4.Поляни - східнослов'янське плем'я (могло існувати щє з часів готів черняхівської культури, під назвами гревтунги - значить "люди, які живуть на землі (на полі)" і тервінги - значить "люди, які живуть в лісах". Тервінг Ульфіла, насправді був вигнанцем, що перший переклав біблію на готську мову, але це не значить, що правляча гілка з християн та їх прибічники, що панували над тервінгами - обов'язково повинні були бути слов'янами. Невиключно, що це були скандинави з християнським ухилом, яких вигнали слов'яни із своїх земель. Після 400 року, їх імена вийшли з обігу, коли вони увійшли до складу Римської Імперії)
5. Слов'янський глагол "палити" - тобто "зжигати", "зажигати"
_________________
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐
"Блага думка - благе слово - блага дія"
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 |
|
| Догори |
|
|
VOGNEJAR
З нами з: 01.10.07
Повідомлень: 1111
|
| Написане: вівторок січня 12, 2010 23:48 Тема повідомлення: |
|
|
Можливе зображення засновниці Кносса - Гестії, у скіфів це - Табіті
http://en.wikipedia.org/wiki/Heraklion
також, з цього міста, бачемо типове символічне зображення "скіфів".
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/en/0/07/HeraklionGrypas.png
Назва міста - Геракліон, можливо вказує на Геракла, який тотожній Таргітаю, у елінській версії походження скіфів.
Славнозвісний диск, також звідти, можливо, це праскіфська писемність:
_________________
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐
"Блага думка - благе слово - блага дія"
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 |
|
| Догори |
|
|
Світовит
Site Admin
З нами з: 28.09.07
Повідомлень: 2963
|
| Написане: середа січня 13, 2010 14:33 Тема повідомлення: |
|
|
| Цитата: | | Славнозвісний диск, також звідти, можливо, це праскіфська писемність: |
Фестський диск все ж давніший за скіфську державу. У скіфів писемність можливо була схожою на причорноморську грецьку.
_________________
svit.in.ua |
|
| Догори |
|
|
VOGNEJAR
З нами з: 01.10.07
Повідомлень: 1111
|
| Написане: четвер січня 14, 2010 0:27 Тема повідомлення: |
|
|
Світовит
Так я і говорив про праскіфську. Тому, вона й не відома, бо й скіфська невідома. Хоча, деякі слов'янські слова ми находемо в скифів. Корень "коло": Колоксай, сколоти. Та багато інш. наприклад "скала", у поліському говорі - "громова блискавка".
приставка "с", у давньоруський значить скорочено "об'єднувати щось".
_________________
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐
"Блага думка - благе слово - блага дія"
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 |
|
| Догори |
|
|
Світовит
Site Admin
З нами з: 28.09.07
Повідомлень: 2963
|
| Написане: четвер січня 14, 2010 8:07 Тема повідомлення: |
|
|
OGNEJAR
Я в "Словнику рідновіра" робив деякі дослідження щодо імен скіфських Богів.
| Цитата: | | ГОЙТОСІР – скітський Бог Місяця, тотожний грецькому Аполлону. Згадується Геродотом у книзі "Мельпомена". Перша частина слова "гойто" збереглася в значенні колиски–гойдалки і у відповідному вигуку "гойда". Колиски, як і гойдалки, що робилися у вигляді човнів, означають Місяць. Вислів "гайда" означає "пішли" – рух човна. Друга частина "сір" є також ознакою Місяця-сіренького; сіроманець – вовк, що супроводжує Місяць; "сир" – начинка до вареників, що робилися у формі Місяця з молока рогатої тварини, де роги означають Місяць. А "гайдар" – це вівчар. Намісник Бога на землі у різних народів зветься "сер", "сір", "цар", хоча значення "сірома", "сірий" може бути ознакою нижчого класу. Місяць якраз є намісником Сонця в нижньому світі. |
| Цитата: | | ТАБІТІ – скитська Богиня вечірньої зорі. Згадується Геродотом у книзі "Мельпомена" і порівнюється з грецькою богинею хатнього вогнища Гестією. У "Магабгаратах" доньку сонця славиться з ім’ям Тапіті. У санскриті слово "тапа" значить тепло. У "Рік Ведах" бог Агні (Вогню) має ім’я Тапана, а слово "тапася" має значення українського "топиться" (в розумінні хатнього вогнища). У "Велесовій Книзі" Вогняна птаха-зоря Матір Сва несе вечором вогонь небесний у наші домівки: "Молимо Патаре Дяіе, що той ізведе огінь, який Матире-сва-Слава принесла на крилах своїх праотцям нашим" [ВК, 19]. Цей вогонь мають затопити в печах (комині) на 1 вересня – початок Сварожого вечора. Тому птаха-зоря для нас є доброю гостею (Гестія), віщункою (Віста, Веста) зародження Сонця, бо вогонь символізує зародок (або дитину) небесного світила: "та бо Зоря сонце провіщає" [ВК, 7 ж]. Тому "топити" - це не тільки затоплювати піч, а ще й ознака того, що Сонце ввечері топиться у водах, потрапляє в потойбічний (жіночий) світ, а зранку знову виходить на світ Білий. |
_________________
svit.in.ua |
|
| Догори |
|
|
Світовит
Site Admin
З нами з: 28.09.07
Повідомлень: 2963
|
| Написане: четвер січня 21, 2010 11:43 Тема повідомлення: |
|
|
OGNEJAR
Подивися у Степана Наливайка дослідження скіфських імен на індо-арійському грунті.
_________________
svit.in.ua |
|
| Догори |
|
|
VOGNEJAR
З нами з: 01.10.07
Повідомлень: 1111
|
| Написане: четвер січня 21, 2010 12:20 Тема повідомлення: |
|
|
Я можу поділитися своїми дослідженнями, але, скажу, що я не брав до уваги ВК або інші джерела, які так чи інакше у чомусь є сумнівними.
Тож, ось мій результат:
Пізній сколотський (геродотівський) пантеон
1. Табіті (грецький аналог – «Гестія», слов'янський аналог - ?) - Богиня родинного вогнища і жертовного вогню
2. Папей (грецький аналог – «Зевс», слов'янський аналог - можливо, «Перун») - Бог піднебіння, грому і блискавок, що відає всім світом
3. Апі (грецький аналог – «Гея», балтьский аналог - "Земіна", слов'янський аналог - можливо, «Мати сира Земля») - Космологічне божество, яке уособлює Землю, за найдавнішими переказами та за Гесіодом, народилося слідом за Хаосом. Від Геї народились Уран (небо), гори, Понт (море).
4. Гойтосір (грецький аналог – «Аполлон» слов'янський аналог - можливо, «Дажбог») - золотокудрий, сребролукий бог - охоронець стад, світла (сонячне світло символізувалося його золотими стрілами), наук і мистецтв, бог-лікар, предводитель і заступник муз (за що його називали Мусагет, провісник майбутнього, доріг, подорожніх і мореплавців, також Аполлон очищав людей, що здійснювали вбивство. Втілював Сонце (а його сестра-близнюк Артеміда - Луну)
5. Аргімпаса (грецький аналог – «Афродіта Небесна», слов'янський аналог - «?») - одне з 12 верховних божеств Олімпу, богиня вроди й кохання, мати Ероса, цариця німф і грацій. За Гомером, Афродіта — дочка Зевса й океаніди Діони. У переносному значенні Афродіта (Венера) — красуня.
6. Таргітай (грецький аналог – «Геракл», слов'янський аналог - «Святослав») - Геракл — ім'я грецького походження, відоме з давніх часів. Це ім'я носили стародавні царі і міфічні герої. Варіанти цього імені — Гера́кл, Гераклес, Іраклій. Точний відповідник цього імені в українській мові — Святослав («гера»-"свята", «клес» — «слава»). Оскільки Геракл був нащадком Алкея, його також іменували Алкідом. Ім'я Гера́кл носив найпопулярніший із грецьких героїв, людина надзвичайної сили та відваги. Існує версія, за якою справжнє його ім'я — Алкід; Згідно міфів дельфійський оракул назвав героя «Гераклом», що означає «той, хто звершує подвиги через [утиски] Гери». У Гесіода Геракл — суто грецький герой зі зброєю доісторичного періоду. Згодом Пісандр (7 ст. до н. е.) у своїй «Гераклеї», від якої до нас дійшли невеликі фрагменти, дав йому замість звичайної зброї палицю і вдягнув його в левову шкуру.
7. Арес (грецький аналог – «?», слов'янський аналог, можливо - «Яровит, Ситиврат ...») - можливе ототожнення з богом війни Марсом і те, що цей бог уособлює Марс. Його символ - віткнутий залізний меч.
8. Фагімасад (грецький аналог – «Посейдон», слов'янський аналог - «Цар Морський») - володар світових вод, Океану, в латинян йому відповідав Нептун, у слов'ян — Цар Моря, Цар Морський (рос. Царь Морской), Водяник. У переносному значенні — морська стихія. Первісно Посейдон — племінний бог іонійців, згодом усієї Греції, син Кроноса та Реї, брат Зевса, Аїда, Гери, Деметри й Гестії, чоловік Амфітріти. Посейдона шанували також як бога землі, води, конярства, будівництва; пізніше він (як Нептун у римлян) став головним богом моря й мореплавства. Уважався батьком багатьох морських чудовиськ і кількох героїв — Тритона, Аміка, Антея, Скірона, Ота й Ефіальта, Кіклопа Поліфема й ін.
Також, я упустив інших істот, які не входили до цього пантеону, тобто вважалися просто міфічними істотами.
Із найбільш виразних співвідношень до достовірних пізніх слов'янських пантеонів, можу сказати, що це - Гойтосір (грецький аналог – «Аполлон»), якій на мою думку тотожній Дажбогу; Папей (грецький аналог – «Зевс») - Перун, але, його жінка Додола відсутня у пантеоні, замість неї, чомусь "Земля"; Арес - це Марс, у слов'ян він міг називатися від близького корня "Яр", можливо Яровит, а можливо Ситиврат (, якщо вірити Мастер Верборум); Таргітай (грецький аналог – «Геракл») - переводиться, як "Свята слава", тому, я вважаю, що можно доволі достовірно реконструювати міяічного героя на ім'я "Святослав", але, згадки про якого, нажаль не залишилося. Інших богів, набагато важче ідентифікотувати.
_________________
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐
"Блага думка - благе слово - блага дія"
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 |
|
| Догори |
|
|
VOGNEJAR
З нами з: 01.10.07
Повідомлень: 1111
|
| Написане: четвер січня 21, 2010 13:11 Тема повідомлення: |
|
|
Додам цікаве співставлення подібних за образом богів:
Віракоча (кечуа Wiraqucha, исп. Huiracocha или Viracocha) - інки
Гестія - греки
Та щє, трошки:
(з ліва на право: Індія, Месопотамія, Трипілля)
_________________
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐
"Блага думка - благе слово - блага дія"
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 |
|
| Догори |
|
|
Світовит
Site Admin
З нами з: 28.09.07
Повідомлень: 2963
|
| Написане: четвер січня 21, 2010 15:03 Тема повідомлення: |
|
|
OGNEJAR
| Цитата: | | Гойтосір (грецький аналог – «Аполлон»), якій на мою думку тотожній Дажбогу |
Я розумію, що словники і міфологи подають Аполлона як Бога Сонця. Та все ж треба задуматися над тим, чому він раз на 19 років відвідував північний острів, що пов'язано з циклом Місяця. Чому Аполлон грав на кіфарі вночі до сходу Плеяд, адже вночі видимим може бути тільки Місяць. Чому його ім'я є тотожним нашим словам "ополонка" і "ополуночи" (північ), що теж ніяк не можна прив'язати до Сонця. Те що Аполлон є близнюком Артеміди ніяк не вказує на сонячну сутність, бо Місяць є подвійним - чоловічожіночим. От навіть Васнєцов і той намалював Олексія Поповича худорлявим, ніжним, щоправда не з того боку. У Трійці також місячна сутність заміняєма або на чоловічу, або на жіночу фігури.
Щодо Святослава. А де згадується, що він місячний герой? Це мене цікавить, бо деякі особливості мені не дають спокою щодо князя Святослава, чи не були деякі аспекти його діяльності переведені на міфологію. Носіння чуба, що є символом Місяця, як і у Козака Мамая чи Крішни. Його зимівля в Білобережжі, а потім повернення знову у човні до порогів, а о. Хортиця, як човен теж пов'язується з Місяцем. І виготовлення Курею з його черепа чаші нагадує подолання Індрою змія Врітри, з його розрубленого тіла утворилися Місяць і шлунки тварин, а з черепа зроблена чаша. Хоча в шумерів "кур" означений потойбічним світом, то в нас Кур може також означати півня, сповісника ранку.
_________________
svit.in.ua |
|
| Догори |
|
|
VOGNEJAR
З нами з: 01.10.07
Повідомлень: 1111
|
| Написане: четвер січня 21, 2010 16:08 Тема повідомлення: |
|
|
Світовит
Взагалі то чаша пов'язана з культом Чорнобога. У скіфській легенді, є "чаша", серед предметів, що впали... Я так гадаю, що можливо тут якийсь закладений символізм... Ось і про Святослава - тож чаша...
Взагалі то, Святослав - це ім'я, яке могло значити когось подібного за славою до Геракла для слов'ян... Сам корінь "свято", говорить про це...
Як і ім'я Дажбог - воно утворилося теж від бога...
_________________
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐
"Блага думка - благе слово - блага дія"
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 |
|
| Догори |
|
|
VOGNEJAR
З нами з: 01.10.07
Повідомлень: 1111
|
| Написане: неділя січня 31, 2010 19:47 Тема повідомлення: |
|
|
Продовжуючі тему...
Шукав міфічного Таргітая скіфів, "скіфського Геракла"... Геракл із грецької перекладається "Свята слава", тому, я назвав Таргітая по слов'янські символчіно "Святослав"... Отож, шукав я цього Святослава у різних міфах і здається, таки знайшов:
| Цитата: | | Сирглами (Sigrlami) или Свафрлами (Svafrlami) — мифический конунг Гардарики, с рассказа о котором начинается сага о Хервёр. Сын или внук Одина. Он владел чудесным мечом Тюрфингом, который приносил победу своему владельцу. Этот меч он заставил выковать для себя гномов по имени Двалинн и Дурин. Вложить в ножны его можно было только омытым тёплой кровью. Викинг по имени Арнгрим приехал в Гардарики, завоевал доверие Сирглами и женился на его дочери. Ему в подарок Сирглами преподнёс свой чудо-меч. В некоторых версиях саги рассказывается о том, что Арнгрим, будучи берсерком, овладел мечом силой и убил Свафрлами. |
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D1%80%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8
| Цитата: | Сигрлами (Sigrlami) звали конунга, который правил Гардарики. Его дочерью была Эйвура, которая была самой красивой из всех девушек. Этот конунг завладел мечом двергов, который назывался Тюрвинг1 и был самым острым из мечей, и каждый раз, когда им замахивались, он сиял, как солнечный луч. Его нельзя было обнажить, чтобы он не принёс кому-нибудь смерть, и его всегда нужно было вкладывать в ножны омытым тёплой кровью. И не было живого существа, ни человека, ни зверя, которое могло бы дожить до следующего дня, получив от него рану, была ли она малой или большой. Удар меча нельзя было отразить, и он не останавливался, пока не попадал в землю, и тот человек, у которого он был в бою, одерживал победу, если сражался им. Этот меч известен во всех древних сагах.
Одного человека звали Арнгрим; он был знаменитым викингом. Он отправился на восток в Гардарики и, побыв некоторое время у конунга Сигрлами, сделался предводителем его войска, охранителем его земель и подданных, потому что конунг был уже стар.
Арнгрим стал теперь таким великим хёвдингом, что конунг выдал за него замуж свою дочь и сделал его самым главным человеком в своём государстве. Он подарил ему меч Тюрвинг. Тогда конунг успокоился, и о нём больше не рассказывается.
|
http://norse.ulver.com/src/forn/hervor/ru.html
http://en.wikipedia.org/wiki/Hervarar_saga
В словнику слов'янських імен 14-15 сторіччя я знайшов аналог: "Сєгаръ"
Цікаво, що це ім'я є у готів у формі "Сігерік"
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BA
Можлива слов'янська етимологія (рос.):
| Цитата: | сигать
несов. - сигать, сов. - сигануть; разг.
jump, leap |
Тобто, "стрибати", можливо у значенні "скакати"
А "Сєгар" - "Стрибун", "Скакун"
Друга частина "ламі", можливо має слідуючу етимологію (рос.):
| Цитата: | ломить
1) тк. 3 л. уст. (вн.; ломать) break (d)
ветер ломит столбы — the wind breaks the poles
2) разг. (лезть напролом) charge forward, break through
3) безл.
у него ломит кости — his bones ache
Смотрите также
ломиться |
Тобто "ломить"
І того, ми отримуємо "Сєгар-ломі" із значенням "Стрибати-ломати" або "стрибаючий (скачущий) "ломака"" :)
Але, коріння "стри", можна причепити, можливо до "Стри-бог", тобто, у значенні "вітер" і тоді ми отримуємо значення "Вітер, який ломає".
Але, все це звісно вже "вільні" версії етимології...
_________________
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐
"Блага думка - благе слово - блага дія"
卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 卐 |
|
| Догори |
|
|
|
|
Ви не можете писати нові повідомлення в цю тему
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете голосувати у цьому форумі
You cannot attach files in this forum
You can download files in this forum
|
|
Форум РПК
Зареєструватись
Профіль
Вхід
Увійти, щоб переглянути приватні повідомлення
